Спостереження про буденне.

В Тебе може бути будь яка найкрутіша команда людей в проекті, коли Ти працюєш з ними над спільною "Метою", але коли питання постає про особисті цілі та завдання, де треба працювати постійно і контролювати процес, Ти не можеш покладатись на когось. Не тому, що цей хтось не заслуговує довіри, а тому що за свою ціль відповідальний Ти сам. І в інших людей можуть бути інші проблеми та завдання, природньо що вони будуть першочерговими для них. Хоча це звучить досить жорстко, але кожен в своєму житті сам за себе.  І якщо є частина, яку виконує хтось інший, то просто роби даблчек та запасний план. Бо інакше матимеш -1 до рейтингу цілі, що не дуже веселить. Треба набрати тепер +2 до наступного чекпойнту.

Все вийде.

Plugged In

В певний момент приходить розуміння, чому я тут, що роблю і для чого. Розумію що Plugged In, знаю навіщо і куди це веде. Це як потяг, який везе тебе туди, де ти ще не був, але дуже кортить туди потрапити. За спиною вже стоїть чітка залізнична колія, а попереду ще тільки мапа того, де буду. В момент коли буду там - вийду, і оціню що там.

Звідки приходять сили

Звідки приходять сили? Ніби скінчились, тухнуть лампи в прожекторах, аж раптом розмова, одна, друга, розумні слова, зачіпили, задумався і знову пішов.

switch

Іноді настільки заглиблююсь в роботу, що забуваю про себе, відхожу від правильних і розсудливих дій і віддаю дуже багато емоціям, та йду по накатаній. Потім перемикає і знову включаюсь. Включився 

Абу-Дабі, половина

Промайнуло майже 3 тиждні - половина школи. Теоретичний курс (першу частину) скінчив, почався курс практичних 3 тиждні, екзамени знову на носі, все стало поступово на свої місця. Потроху звик до клімату, хоч проблем особливих не було - зараз зима і тут 24-26 по цельсію. Що мені подобається - машини і дороги - шикарні. Дуже багато білих машин, це робить певну атмосферу і додає "чистоти". Асортимент автівок - все що можна придумати, вперше бачив макларен на дорозі. Якість - у всьому що робиться, в кожній деталі та ставленні людей до цих деталей. 

 

Місто. Я був в самому Абу Дабі 4 рази (маю тільки 1 вихідний на тиждень). Місто заворожує – блискуче, чисте, сяє. Це одне з найбагадших міст світу, я гадаю. Люди зновуж таки приємні та вічливі – робота така, хоча і місцеві надзвичайно гостинні.

Був у Феррарі Ворлд. Це великий комплекс присвячений тематиці Феррарі – атракціони, шоу, музей, магазини – все про ферарі. Я відірвався. Випробував 240 км на годину на швидкісних гірках. Це шалено, враження ніби пристібнутий до капоту боліда.

Був ще атракціон G-force. Це шалено, зновуж таки – тобою вистрілюють вверх – перенавантаження та лоскотно у животі, під ногами нічого а навколо краса з 62 метрів.

Був у музеї. Цікаві машини, але не зачипило так аби сказав «хочу!»

І на кінець дня знову вирушив на швидкістні горки. Вже було темно і це було ще шаленіше відчуття J

Навчання. Враження що вчусь у міжнародному універі супер рівня. Все на вищому рівні і то добре - дайють по максимуму, але й проливають достатньо "крові". Нафта всеж таки дає хорошу основу. Хоча тут згадаю і про AIESEC. Західні універи дають простому студентові багато софт скілз – логістика, проджект менеджмент, паблік спікінг та інші в тій чи іншій мірі та на різний манер. І щоб бути конкурентно-здатним та десь переважати, AIESEC є кращим варіантом неформальної освіти. На міжнародній арені, зазвичай через брак досвіду та навичок хлопці і дівчата з пострадіанського простору виглядають сирувато після універу, я би сказав (знову ж залежить від самих людей, але універ у базовому вигляді не дає корисного досвіду).

 Попереду ще 3 тиждні шаленого розкладу. Зараз кожен день на вулиці, фізична робота - чудовий відпочинок після 2 тижднів теорії.

Ось так воно є :) 

2

Розмова 2-ох близьких людей:

"Мне кажется, мы с тобой опасная смесь, у нас из шуток и "а давай" получались все самые лучшие планы"

І як завжди, це тільки початок!

Bridging 12-13

Ось і скінчився рік та почався наступний. Події та досвід з минулого року стали вже початком нових історій, пригод, подій які будуть творитись в новому році, а найкращі події року стали його індикатором. І можна намалювати картинку року, кожний місяць, кожну ціль. Сподіваюсь, кожен може пишатись всім, що зробив за рік.
Особисто мої цілі виконані, хоча і є певні корективи.

Новий рік починається активно - лечу до школи в теплий Абу-Дабі. В саме літо посеред зими.
Місто-мрія та краєвиди, що прискорюють серцебиття. Я дуже хотів потрапити в цю частину світу і поринути в культуру, яка досі мені є майже не відомою. Нарешті трапилась нагода, і як завжди: працювати над собою і вчитись. І то на краще - нове випробування, нові цілі, свіжа енергія та досвід.

Для мене важливо починати новий рік так, як хочеться, і відразу вливатись до активного виконання нових планів. І цей новий рік вийшов як маленька авантюра, яка увінчалася успіхом. Мене це мотивує і додає ентузіазму.

Святкування цього НР було в досить тихій, затишній атмосфері - без гучних феєрверків, без центральної ялинки на площі міста, без великого гурту веселих друзів, про те з китайськими ліхтариками та з атрибутами, які мені раніше не були притаманні: качка, чілійське вино, овочі, не було олів"є.

Рік був дуже насичений, з великим досвідом, уроками. І мені щиро приємно що поряд зі мною були мої друзі і особливі люди. Хочу сказати спасибі всім хто був частиною мого року.

Друзі, цей рік буде особливим для всіх нас - ми всі станемо кращими: сильнішими, швидшими та досягнемо більшого!

Як то кажуть, панове, "Citius, Altius, Fortius"!