середу, 21 серпня 2013 р.

Літо, Румунія

 
Майже промайнуло літо, наступний чекпойнт.
Усвідомлення моменту як завжди приходить зненацька. Скоро додому.

Літо пройшло в Румунії:

робота та робота на горизонті. 3 вихідних - 2 хайки в гори та Бухарест і скоро додому, чому радий, сьогодні придбав квиток.
Тож робота. Дивне відчуття, коли приходиш в офіс не як на роботу бо "мусиш", а приходиш, бо "хочеш". Дивне не тому що це не правильно, а тому, що це відчуття я спостерігаю багато років - до школи, музичної школи, універу, AIESEC'у та ось тепер до роботи. Багато всього доводиться робити, але то є сходи наверх. В офісі постійно звучить румунська та англійська, російську і українську використовую сам, деколи використовую литовську. В офісі неймовірний мікс національностей, в моїй команді прапори України, Турції, Польщі, Румунії, Молдови. В моєму стафхаузі зі мною живуть американець, угорець, аргентинка, румун з дівчиною і сирієць (стафхауз то 3ьох поверховий будинок, не тулимось один до одного). Тож робота на регіон, динаміка подій, культурні різноманіття втомлюють голову, однак в кінці дня все на своїх місцях і є примне відчуття життя, а до того і смачна кухня.

Трьох вихідних за літо стає, аби відчувати щастя (хоча ще не кінець). Це питання якості вільного часу. Останній хайк крім 40 кілометрів та найвищої для мене точки в 2310 метрів, приніс відчуття канікул, тих студенських та безтурботних.
Але й само по собі літо було і все ще є динамічним і енергійним, прокручуючи події я задоволений: ще одна країна, досвід, люди, друзі, пригоди, спостереження, біг, випробовування, "нове", Гори.


Ось так і рухаюсь, 
а де б Ти не був на мапі свого руху, бажаю успіхів і файного кінця літа! І ось такий меседж на кінець: