Розвідування місцевості

Найкращий спосіб дізнатись щось нове про місцевість в яку потрапив, це поїхати розвідувати цю місцевість, спілкуватись на вулиці, самому знайти гарний обід і зловити "той самий момент", коли місцевість спілкується з тобою, вона дивиться на тебе, а ти на неї і ти більше розумієш себе.

Тож я в Штатах, Оклахома, Тулса (хоча оригінально кажуть Талса). Тут в школі по роботі і промайнуло вже 5 із 6 тижнів. Більшість часу я в школі і якщо ми десь з групою вибираємось, то здебільшого це бари. 

Тут величезні відстані, без машини робити нема чого. Гуляти в європейському розумінні тут майже нема де, і до цих місць теж треба їхати. Тож нині розділившись з групою взяв таксі і поїхав по своїм справам - дізнатись що це за місцевість в простий сонячний вихідний.

Down Town не великий, але й малим його назвати не можливо. Я потрапив в вихідний день, ледей зовсім не багато. Був якийсь концерт з кантрі музикою, і в парку був фестиваль йоги.

Я знайшов те, що шукав, але довго не міг знайти в вечірніх поїздках, а саме Місто. І вуличний фестиваль хендмейду. Потім смачний обід і гарячий чай. То було як раз, бо тут, як і всюди вже осінь, але теплих речей з собою в мене не так багато.

Щоб зрозуміти Штати треба тут провести значно більше часу ніж я, але після поверхневого знайомства ще раз переконався що для мене ближча Європа. Але ще залишаються інші місця, в яких я не бував ще, але побуваю :)
Успіхів!

NY 2014

Дивний і цікавий по відчуттям Новий Рік.
Цього разу сам, майже в робочому режимі очікування на польову роботу. Але відчуття єдності з рідними дав Skype i нещодавня поїздка до сім"ї. І цікавості додав Майдан, Громадське ТБ та Майкл Щур з привітанням. Офіційного вітання гаранта я не дивився, як і більшість (я сподіваюсь на то). По відчуттям то є правильний і органічний початок Нового Року для мене. Для країни то є найкраще святкування яке я спостерігав.
Тож собі і всім: щастя та радощів, девелопити себе і збирати незабутні моменти :)

1:2

Поділюсь з Тобою. Сидів за фоно, там є купа інструментів, грав низькі ноти та просту мелодію, і вони не просто звучать, а гудять + був у навушниках. Звук виходив насичений, чистий і терпкий, я щось подумав про Непал, Тибет та Гімалаї - одразу все. Якийсь холодний сонячний ранок. і зараз повністю в тиші і надзвичайно приємно слухати її.

про дУрне

Дурне у цих рядках трактуватиметься як те, що мозок не осмислив ще, а серце та якась "мудрість" каже тій опції "Так". 
Коли живеш слухай серце і мозок. Перше казатиме що ти чогось хочеш, а друге казатиме що з того дурне, а що розумне і обмірковане. Роби те, що дурне, в тому криється те, що ти ще не робив, і тому мозок того боїться. Це допоможе не ставати багаторазово на граблі і потім не колихатись на вилах :) Всяк, то є страшно часом, але нагадуй собі що вила страшніні) Страшні, але не смертельні, тож житимеш та колихатимешся там, на них. Думай і дбай. І живи, а не вдавай, бо Ти, я і люди навколо живі, і живемо тільки раз. А життя, якщо його "жити", стимулюватиме тебе буквально та "переносно".

Тепер відкритий Q&A сезон, полювання на відповіді, оригінальність від світу вітається. Буду шукати "дурне". 

Літо, Румунія

 
Майже промайнуло літо, наступний чекпойнт.
Усвідомлення моменту як завжди приходить зненацька. Скоро додому.

Літо пройшло в Румунії:

робота та робота на горизонті. 3 вихідних - 2 хайки в гори та Бухарест і скоро додому, чому радий, сьогодні придбав квиток.
Тож робота. Дивне відчуття, коли приходиш в офіс не як на роботу бо "мусиш", а приходиш, бо "хочеш". Дивне не тому що це не правильно, а тому, що це відчуття я спостерігаю багато років - до школи, музичної школи, універу, AIESEC'у та ось тепер до роботи. Багато всього доводиться робити, але то є сходи наверх. В офісі постійно звучить румунська та англійська, російську і українську використовую сам, деколи використовую литовську. В офісі неймовірний мікс національностей, в моїй команді прапори України, Турції, Польщі, Румунії, Молдови. В моєму стафхаузі зі мною живуть американець, угорець, аргентинка, румун з дівчиною і сирієць (стафхауз то 3ьох поверховий будинок, не тулимось один до одного). Тож робота на регіон, динаміка подій, культурні різноманіття втомлюють голову, однак в кінці дня все на своїх місцях і є примне відчуття життя, а до того і смачна кухня.

Трьох вихідних за літо стає, аби відчувати щастя (хоча ще не кінець). Це питання якості вільного часу. Останній хайк крім 40 кілометрів та найвищої для мене точки в 2310 метрів, приніс відчуття канікул, тих студенських та безтурботних.

Але й само по собі літо було і все ще є динамічним і енергійним, прокручуючи події я задоволений: ще одна країна, досвід, люди, друзі, пригоди, спостереження, біг, випробовування, "нове", Гори.

Ось так і рухаюсь, 

а де б Ти не був на мапі свого руху, бажаю успіхів і файного кінця літа! І ось такий меседж на кінець:

Спостереження про буденне.

В Тебе може бути будь яка найкрутіша команда людей в проекті, коли Ти працюєш з ними над спільною "Метою", але коли питання постає про особисті цілі та завдання, де треба працювати постійно і контролювати процес, Ти не можеш покладатись на когось. Не тому, що цей хтось не заслуговує довіри, а тому що за свою ціль відповідальний Ти сам. І в інших людей можуть бути інші проблеми та завдання, природньо що вони будуть першочерговими для них. Хоча це звучить досить жорстко, але кожен в своєму житті сам за себе.  І якщо є частина, яку виконує хтось інший, то просто роби даблчек та запасний план. Бо інакше матимеш -1 до рейтингу цілі, що не дуже веселить. Треба набрати тепер +2 до наступного чекпойнту.

Все вийде.

Plugged In

В певний момент приходить розуміння, чому я тут, що роблю і для чого. Розумію що Plugged In, знаю навіщо і куди це веде. Це як потяг, який везе тебе туди, де ти ще не був, але дуже кортить туди потрапити. За спиною вже стоїть чітка залізнична колія, а попереду ще тільки мапа того, де буду. В момент коли буду там - вийду, і оціню що там.